Відповідальність за непокору, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирства, Ухилення від військової служби тощо.

Відповідальність за непокору, самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирства, Ухилення від військової служби тощо.

Останнім часом в Україні почастішали випадки вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень, пов’язаних з ухиленням від явки на виклик до військових комісаріатів, призову за мобілізацією та військової служби. Такі факти набувають суспільного резонансу і створюють суттєві перешкоди до якісного та своєчасного проведення часткової мобілізації, виконання Збройними силами покладених на неї завдань та обов’язків з оборони Вітчизни, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

 

В умовах сьогодення, коли держава переживає важкі часи, важливим завданням є забезпечення неухильного додержання вимог законодавства про військовий обов’язок і військову службу, а також про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов’язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Зокрема, громадяни зобов’язані:

–     з’являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час;

–     надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Громадяни, які перебувають у запасі і не призвані на військову службу або не залучені до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, під час мобілізації, можуть бути відповідно до закону залучені до виконання робіт, які мають оборонний характер.

Під час мобілізації та переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на штати воєнного часу громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов’язані з’явитися до військових частин або на збірні пункти військових комісаріатів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях військових комісарів).

Резервісти зобов’язані з’явитися до військових частин у строки, визначені командирами військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

Військовозобов’язані та резервісти, які перебувають на зборах, у разі оголошення мобілізації продовжують перебувати на зборах. За необхідності зазначені особи призиваються на військову службу командирами відповідних військових частин за розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України.

Слід пам’ятати, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи військового комісаріату або командира військової частини.

За неявку у військкомат за повісткою, порушення законодавства про мобілізацію та умисне знищення приписного свідоцтва або військового квитка передбачена адміністративна відповідальність.

У той же час вважаємо за необхідне звернути увагу на те, що діючим законодавством передбачено кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом, дезертирство, самовільне залишення військової частини або місця служби, непокору, невиконання наказу, зокрема:

    Стаття 402. Непокора

1. Непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу –

караються службовим обмеженням на строк до двох років або триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені групою осіб або спричинили тяжкі наслідки, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Непокора, вчинена в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

    Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби

1. Самовільне залишення військової частини або  місця  служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з  частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу  тривалістю понад три доби, але не більше місяця, –

караються триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез’явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, –

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних  причин тривалістю понад  один  місяць, вчинене особами, зазначеними в частинах першій або другій цієї статті, –

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також нез’явлення вчасно на службу без поважних причин,  вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, –

караються позбавленням  волі  на  строк  від  п’яти до десяти років.

    Стаття 408. Дезертирство

1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез’явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу –

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, –

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

    Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

1. Ухилення військовослужбовця від несення обов’язків військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби, підроблення документів чи іншого обману –

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Відмова від несення обов’язків військової служби –

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, –

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

У 2014 році військовими прокуратурами Західного регіону України розпочато 45 кримінальних проваджень за ознаками злочину, передбаченого ст. 402 КК України, 77 – за ст. 407 КК України, 22 – за ст. 408 КК України та 8 – за ст. 409 КК України.

Нагляд за додержанням законодавства про військовий обов’язок і військову службу, про мобілізаційну підготовку та мобілізацію являється пріоритетним напрямком діяльності військових прокуратур Західного регіону України. Військових прокурорів орієнтовано на оперативне реагування на інформацію про порушення законодавства, вжиття передбачених законом заходів щодо їх усунення. Жодне порушення законодавства не буде залишено без уваги і реагування.

 

Схожі публікації

Post your comments

Your email address will not be published. Required fields are marked *

©